Під час святкування Нового 1902 року у Проскурові з’явилася нова зимова розвага – на Південному Бузі відбулося відкриття громадської ковзанки. За інформацією хмельницького історика та краєзнавця Сергія Єсюніна, влаштувала її на міському ставку, вкритому кригою, місцева купчиха Рося Шайгаш. Про це він повідомляє на сторінці обласного краєзнавчого музею.
«Як зазначалось в оголошеннях, що були розклеєні по місту, на ковзанці до послуг відвідувачів пропонувався прокат «найкращих французьких ковзанів», працював буфет та роздягальні, а по-вечорах грав духовий оркестр. Вхідний квіток на ковзанку з 10 до 13 години коштував 22 копійки (ціна з прокатом ковзанів), з 16 до 23 годин – 32 копійки. Аби, зорієнтуватись у цінах, додамо, що приміром буханець білого хліба коштував 8 копійок, кіло м’яса – 35 копійок», — повідомляє історик.
Відпочинок на ковзанці завоював симпатії проскурівської молоді, отож власниця льодового майданчика мала суттєвий прибуток. Але, у перший же рік свого існування поява ковзанки не у всіх проскурівчан викликала захват.
Приміром, майже одразу після відкриття майданчика на ім’я міського голови Лисенка від католиків-парафіян надійшла скарга. У повідомленні йшлося про те, що під час служби в костелі (він знаходився на той час приблизно на місці теперішньої школи №1), особливо у вечірній час на влаштованій неподалік на річці ковзанці голосно грає музика духового оркестру. Часто на цій ковзанці любителі ковзанів напідпитку зачинають суперечки і бійки з гучними криками. Їхні сутички і шумна музика вкрай неприйнятно впливає на молитовний настрій вірян храму, який розташований так близько до ковзанки. Парафіяни у своєму зверненні пропонували або перенести ковзанку в інше місце, ближче до мосту, або заборонити оркестрові грати під час богослужіння.
«Наступного року ковзанка була влаштована подалі від костьолу, ближче до греблі та мосту, якій вів на Заріччя», — додав Сергій Єсюнін.
